Для батьків
Тільки разом з батьками, спільними зусиллями вчителі можуть дати дітям велике людське щастя.
В.А. Сухомлинський
Небезпека в тилу: що потрібно знати батькам про ПВК Редан, щоб захистити свою дитину
Провокування конфліктів і масових бійок між підлітками — таку мету ставлять перед собою організатори зібрань молоді
Участь дитини у будь-якій субкультурі може свідчити про бажання віднайти приналежність до певної групи. Однак не може свідчити напряму про стан її сім'ї.
Найчастіше підліток прагне знайти розуміння, якого йому не вистачає у буденному оточенні. Тож якщо у батьків з дитиною налагоджені довірливі стосунки й вони можуть сісти та у комфортній обстановці поговорити про те, що хвилює підлітка, то ймовірність її участі у субкультурі може значно зменшитись.
Встановлюємо особисті кордони
Особисті кордони – це ті обмеження, які ми вибудовуємо з іншими людьми, це визначення того, що ми вважаємо прийнятним в їх поведінці щодо нас, а що – ні. Це суто наш особистий простір, індивідуальна сфера інтересів, принципів і переконань. Це наче невидима лінія, що відокремлює нас від інших людей. Проте особисті кордони нестійкі, вони змінюються, в залежності від ступеня близькості нам конкретних людей.
Навіщо захищати ці кордони?
Більшість людей змушені рано чи пізно встановлювати баланс між своїми особистими потребами, потребами інших та вимогами суспільства. Кожна людина має право мати власні думки і почуття, кожній необхідне розуміння і задоволення власних потреб, кожній – потрібен якийсь свій особистий простір.
Люди з порушеними особистими кордонами часто змушені витрачати колосальну кількість енергії, намагаючись «зберегти відносини». З чим це пов'язано? Найчастіше зі страхом втратити прихильність близьких, рідних, товаришів по службі, начальства. Вони часто погоджуються на дії, які йдуть проти їх особистих інтересів: працюють за когось, витрачають свій особистий час на інших, незважаючи на те, що у них можуть бути на нього власні плани.
Людина, що дозволяє порушувати власні кордони, дає можливість оточуючим маніпулювати собою. Нечітке усвідомлення власних кордонів призводить до того, що людина не може зрозуміти, що входить в її обов'язки, а що – ні, де починається і де закінчується її відповідальність.
Увага! НАРКОТИКИ
Сьогодні придбати нелегальні психоактивні речовини доволі легко: рекламою наркотиків розмальовані стіни будинків, доріжка фену не коштує великих грошей, а наносячи на стіни трафарети з тією ж рекламою чи ховаючи "закладки", можна за день заробити чималу суму грошей. Через таку доступність та здебільшого схвальне ставлення до вживання наркотиків в масовій культурі від ризику їх спробувати не убезпечена жодна дитина.
Сьогодні підлітки розглядають наркотики як спосіб зняти напругу, розслабитися на черговій вечірці, розважитися або поліпшити самопочуття через стрес, який можуть викликати розлучення батьків чи цькування в навчальному закладі, невдалі стосунки. Утім, не обов'язково лише негативні обставини і "погана" компанія спонукають спробувати наркотики, але й звичайна цікавість, упевненість підлітка в тому, що він може тримати споживання під контролем, а від одного разу нічого не буде.
Пам'ятайте, що створення умов, при яких дитина не зможе вживати наркотики, є одним з найкращих способів профілактики та лікування наркоманії. Приділяйте якомога більше уваги дитині, щиро цікавтесь її проблемами. Будьте для неї не тільки батьками, а й друзями, яким повністю довіряє.
ОБЕРЕЖНО. НЕБЕЗПЕЧНІ КОМПАНІЇ
«Редан» - це напрямок молодіжної субкультури, який поширився у лютому 2023 року. У москві внаслідок масової бійки загинули двоє підлітків. Штучне поширення цієї субкультури – є російською інформаційно-психологічна операцією. Мета — використати дітей для дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні. Зокрема, учасники таких неформальних груп мають довге фарбоване волосся. Новий напрямок молодіжної субкультури «Редан» засуджує насильство зі сторони інших субкультур та виступають за індивідуальний стиль. Для ідентифікації члени такого руху використовують символіку павука, мають довге волосся та одяг стилю оверсайз. Закликаємо дорослих приділяти увагу дітям, постійно роз'яснювати правила поведінки та уберегти від невиправданих вчинків. Не допускайте ситуації, коли неповнолітні підпадають під вплив агресора, підтримуючи подібні флешмоби. Піклуйтесь про дітей, цікавтесь їх дозвіллям, зокрема інтересами в Інтернет–мережі, проблемними питаннями та станьте для них найкращими товаришами.
Ера технологій і діти
Якщо поміркувати про завдання батьків у еру технологій, то можна виокремити кілька ролей, які мали б відігравати дорослі.
- ● Бути ЗАХИСНИКОМ: оберігати від небезпек, вчити як поводитися у незрозумілих ситуаціях, по можливості відфільтровувати інформацію, яка може потрапити на очі дитині.
- ● Бути РОЛЬОВОЮ МОДЕЛЛЮ: на власному прикладі демонструвати грамотне та свідоме користування технологіями.
- ● Бути ПРАВДОШУКАЧЕМ: вчити критичного мислення, пояснювати дитині, що інформація у мережі може бути неправдивою або, навіть, шкідливою. Тренувати дитяче вміння відрізняти правду від фікції.
- ● Бути НАСТАВНИКОМ ЦІННОСТЕЙ: закладати фундамент із правильних моральних норм. Пояснювати, що онлайн-світ є всього лише проєкцією світу реального, що в обох світах є поняття відповідальності й місце для людяності.
- ● Бути РЕФЕРІ: контролювати, чи дотримується дитина узгоджених «правил гри». Разом встановлювати розумні межі, залежно від віку дитини, у яких вона буде користуватися технологіями, а не зловживати ними.
- ● Бути ВІЗІОНЕРОМ: виховувати із думкою про майбутнє. Заохочувати дитину активно пізнавати та випробовувати на практиці унікальні можливості сучасного світу. Чітко розуміти, які цінності близькі вашій сім'ї, яке бачення «успішного життя» ви маєте. Та намагатися давати дітям те, що реально допоможе їм у майбутньому.
Ефективні способи допомогти дитині позбутися надмірної пристрасті до Інтернету. Що робити батькам?
МЕДІАГРАМОТНІСТЬ ТА БЕЗПЕКА ВАШОЇ ДИТИНИ
Медіаграмотність — сукупність знань, навичок та умінь, що дозволяють людям аналізувати, критично оцінювати і створювати різноманітні повідомлення для різних типів медіа. Окрім того, медіаграмотність передбачає вміння розуміти й аналізувати, як медіа функціонують у суспільстві та який вплив вони мають.
Хто такі «ікси» та «ігреки» і як їм порозумітися з «зетами»
Про конфлікти батьків і дітей написані романи та наукові праці. Та в кожного покоління знов і знов виникає запитання «Чому ми такі різні?
Є теорія, що пояснює, чому покоління так різняться.
Справа не у віці — занадто старому або занадто молодому — люди різних епох різняться, навіть досягаючи одного віку. Причина у відмінностях історичних умов, за яких зростали покоління.
Окреслюють такі типи поколінь:
- GI— Generation Item — Переможці — народжені у 1900-1923 рр.;
- P— Pensioners — Мовчазне покоління — народжені у 1923-1943 рр.;
- BB— Baby Boomers — Бебі-бумери — народжені у 1943-1963 рр.;
- Х— Невідоме покоління — народжені у 1964-1984 рр.;
- Y— Міленіали, Next — народжені у 1985-1999 рр.;
- Z— Центеніали — народжені у 2000 році і молодші.
Насильство серед дітей
Як зрозуміти, що дитина стала жертвою або провокатором булінгу? Що повинні робити батьки в такій ситуації? Як потрібно виховувати дітей, щоб не допускати таких ситуацій?
Як я допоможу своїй травмованій дитині?
Якщо люди переживають надзвичайну загрозу, це може призвести навіть до психічних розладів. У такому випадку психотерапевти кажуть про ТРАВМУ.
Слово "травма" означає "поранення".
Дистанційне навчання
Як поводитися батькам, які опинилися замкнутими вдома з дітьми? Як розподілити час, вільний від відвідування школи? Як організувати освітній процес, коли ніхто до цього не готовий ні емоційно, ні фізично? Головне - зберігати спокій!!!
Навчання вдома: практичні поради для батьків
Як у період тривог заспокоїти своїх дітей, а також зробити так, щоб удома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе напружено?
ЗАГАЛЬНІ ТЕЗИ
1. Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. Зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.
2. Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: "Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному - наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги".
3. Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: "Я не вчитель".
Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам'ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмети і, найголовніше (власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей) - ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми дурні, наша дитина дурна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя - і це нормально.
ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ
1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа - це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.
2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок - що завгодно.
3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви - і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки - десь за півгодини.
4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки - у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.
5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання - допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім - це.
Також - розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги - розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше - їй треба допомогти.
6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати - з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина "вступає в діяльність". Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?
Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з'їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона "вмикається" в усе нове. Тобто дуже швидко "входить" в урок - але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу - але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам'ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.
Натомість, є діти іншого типу - які довше розганяються. Вони "вмикаються" не так швидко - але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з'їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легші завдання, а складні - потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику - якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.
7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити - наприклад, у навчання - ми маємо пам'ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки - тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: "За 10 хвилин сідаємо за уроки". Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили - примус. Але це програшний спосіб.
